МаніфестАкадеміяВсе про короткометрівку «Чистилище»

Все про короткометрівку «Чистилище»

Ціль цієї статті розповісти усім зацікавленим про створення короткометражного фільму «Чистилище». Крім того будуть обговорені сценарні, режисерські та просто технічні аспекти даної короктометрівки. Робиться це як і для зацікавлених, так і для автора к/м — щоб краще визначитися в деяких аспектах та обдумати всі хороші та погані сторони короктометрівки, щоб в подальшому було чітке бачення того, як потрібно робити.

Передісторія

В період літа 2019 го року, коли я перебував в Україні, я мав вдосталь часу щоб подумати над відео. Основою ідеєю для мене було створити короткометражний фільм, адже мій попередній досвід на цьому поприщі не увінчався успіхом. Говорю я про мою першу спробу пірнути у щось складне, а саме відео-твір під назвою «Пересмішник».

Ця робота розчарувала мене у всіх аспектах, від постанови до технічних моментів: таких як звук і картинка. Сталося це все через малий досвід зйомок на натурі і поганий підхід до зйомок загалом. Однак не можу заперечити, що ця робота дала мені багато досвіду, якій згодився у подальшому.

Відбиток від поразки з дав тверду мотивацію зробити щось краще. Тому, одного теплого літнього дня, нічого не підозрюючи, до мене навідався концепт короткометражки, де в першому акті відбуваються дії, які пояснюються у другому акті, дії ці спричинені двома головними героями. Кульмінація буде відбуватися у третьому акті де все повинно стати на свої місця. Тримаючи цей концепт у голові, я з великим бажанням сів писати сценарій до якого було придумане ім’я «Чистилище».

Сценарій

Основною проблемою сценарію була його ідея. Потрібно було продумати все до допустимої мною досконалості, адже цей сценарій містив радше технічні аспекти сторітелінгу, або іншими словами становив собою антисюжет, якій проявляється у непостійній реальності та відкритій кінцівці. Тому було вкрай важливо зробити сценарій настільки логічним наскільки це можливо, щоб відкрита кінцівка пояснювалася інформацією, яка давалася глядачу впродовж усієї короткометражки.

Власне тому сценарій редагувався декілька разів, адже при кожному новому прочитані сценарію мною були помічені помилки, які потребували виправлення. Під час редагування помилок у мене також була можливість удосконалювати кожну сцену наскільки це було можливо. Так славнозвісна сцена з поцілунком була придумана під час останнього редагування сценарію.

В аналогічну ситуацію попала сцена де головний герой №2 ховається від головного героя №1 за деревом. В першому варіанті цієї сцени події розвивалися подібним чином, тільки були присутні перебивки. Сцена мала бути не одним довгим дублем з фокусуванням на головного героя №2, а з перебивачками на головного героя №1, якій натикається на слід та потім повертається назад. Однак зрозумівши що краще буде зробити цю сцену одним довгим дублем з рефлексією головного героя №2, я негайно подався переписувати цю сцену.

Пізніше я зробив висновок, що чим більше ти перечитуєш сценарій, навіть якщо він вже на твою думку готовий і чим більше ти міркуєш про сцени і їх реалізацію, тим краще вони будуть виглядати в фінальному результаті.

Найважчим аспектом при написанні сценарію були діалоги. Проблема була в тому, що кожен раз повторного прочитання сценарію, діалоги здавалися все менш правдивими, або менш натуральними. Власне щоб написати хороший діалог потрібно обмірковувати все, що буде відбуватися в сцені та якій підтекст ви хочете у цей діалог закласти. Простіше кажучи, потрібно задавати собі питання: «навіщо ця репліка потрібна?».

Наприклад розмова з Ючейном на початку короткометражки дає важливу інформацію, яка пояснює як Ючейн опинився в лісі і що послідує далі. Також у діалозі можна почути репліку: «і ми з тобою зіграємо у гру, кінець якої буде для тебе неприємним». У цієї репліки є подвійне дно. Найпрозорішим у цій репліці є факт того, що Ючейн в будь-якому випадку помре. Другий контекст цього діалогу відкривається нам вже при подальшому перегляді короткого метру, або при повторному його перегляді, де ми дізнаємося що головний герой №1 знав, що буде відбуватися від самого початку. Діалоги з подвійним дном зустрічаються декілька разів, про це ретельно розповів пізніше.

Незважаючи на те, що я старався зробити діалоги/монологи більш натуральним, був один діалог якій мені ніяк не давався. Говорю я про розмову в фіналі стрічки, де головний герой №1 спілкується з головним героєм два. Скільки би сил не було потрачено на цей діалог, він ніяк не відчувався натурально. Герої починають говорити так, як раніше до цього не спілкувалися, їхня манера спілкування повністю змінюється, через що цей діалог відчувався не реалістично і служив більше для подання сухої інформації. Цей діалог змінювався ще на стадії зйомок, але попри мої старання придати цьому діалогу частину натуральності ніяк не вдавалося.

Препродакшн

Найцікавішим етапом у створенні короткого метру стала підготовка до зйомок. Потрібно було купити необхідний для сцен реквізит, такій як револьвер, сірники, цигарки, скотч, світло, кров тощо. Перший з цього списку був найважливішим. Потрібно було знайти револьвер, якій би мав фіксований курок. Необхідність цієї деталі виражається у сцені вбивства заручника, де  присутній кадр зі зведеним курком. Наступною вагомою річчю стала ручна лампа для нічних сцен. Знайти її було простіше аніж револьвер з потрібним мені курком.

Була ще одна річ, яка грала важливу роль у створенні короткометрівки, мова йде про телефон. Сам телефон у мене був вже давно, проблема була в тому, що він не працював.Трішки поміркувавши, я дійшов умовиводу, що телефон не може працювати без батарейки. Тому я знайшов потрібну мені батарейку і зарядне до телефону. На моє здивування телефон виявився робочим.

В процесі зйомок сцени, де головний герой №2 ховається від головного героя один за деревом, можна побачити як я кидаю крихкий телефон на тверду Швецьку землю. Власне ще до того як знімалася ця сцена, я зробив декілька дублів, де вже декілька разів до того кидав телефон на землю. Відтоді телефон проявив щиру неповагу до мене і прийняв рішення не включатися. Внаслідок цього, я був змушений змінити сцени в яких телефон мав працювати, адже по задуму телефон не був робочим тільки у другого головного героя. Так сцена де головний герой дивиться на контакт Боса на екрані телефону, перетворилася на сцену де головний герой дивиться на непрацездатний телефон. Однак цей аспект вплинув на сценарій в позитивну сторону, про що піде розмова пізніше.

Найголовнішим в підготовці до будь яких зйомок є розкадровка. Розкадровка, по суті, це наполовину готовий фільм, якій залишилося тільки відзняти. Моя любов до розкадровки проявилася ще під час роботи над «Стрімером».

При створенні цього відео мені було вкрай важливо розподілити усі сцени правельно, щоб не вбивати час на придумування кадрів на стадії зйомок. Розкадровка в свою чергу зекономила мені час та помогла продумати всі сцени та кадри ще до зйомок. Таким чином у мене був готовий план, якій залишилося реалізувати. Те саме повторилося і в Чистилищі. Усі кадри були ретельно продумані, та завдяки тому що я старався зробити все в хронологічному по відношенню до сценарію порядку, я також зекономив собі час на стадії монтажу.

Хочу ще раз позначити на скільки розкадровка важлива для створення відео творів. Вона допомагає продумати всі дії, ракурси, сцени, монтажні перебивки тощо. Так що вже на стадії зйомок не виникає моментів де ви не знайте як поставити ту чи іншу сцену, іншими словами — сильно економить час. Крім цього, через ретельний підхід до сцен та уособлення їх на папері, можна уникнути ситуацій де якась сцена здавалася логічно поставленою в сценарії, а вже під час зйомок ви розумійте, що її важко реалізувати. Раскадровка допомагає уникнути таких ситуацій, адже в процесі реалізації сцен на папері ви по суті займайтеся постановою сцен. Тому якщо ви хочете зробити свою роботу гідною, обов’язково беріться за розкадровку.

Коли розкадровка була готовою, а сценарій в котрий раз був змінений, залишилося розділити сценарій по дням. Тобто в перший день зняти сцени, які по сценарію потрібно зняти на визначеній локації впродовж дня. Іншими словами,  в перший день знімалася перша частина, на другий — друга, на третій — третя , головне щоб всі сцени були хронологічно розставлені по дням. 

Завершивши цей етап та зрозумівши що все було готово для зйомок, ми вирушили знімати на першій локації. План заключався в тому, щоб відзняти весь короткометражний фільм за жовтень, адже наш попередній досвід зйомок на холоді не увінчався успіхом. Тому ми твердо вирішили змімати і закінчити зйомки у жовтні.

Зйомки

День 1

За планом ми повинні були відзняти перший діалог та закінчити на моменті втечі Ючейна. Через годину після прибуття на локацію почав падати дощ, що було досить типовим явищем у жовтні. Ми встигли відзняти всі фрагменти Ючейна в сцені діалогу між ним і мною, та деякі кадри де фігурували ми двоє, перед тим як почав падати дощ.

Зрозумівши, що за таких обставин зйомки були неможливі, було прийняте рішення перенести зйомки на останні числа, адже почали ми знімати на початку жовтня. Я розраховував на те, що під час зйомок щось гарантовано піде не так, тому вирішив почати знімати за першою можливістю. Як і передбачалося, щось пішло не так і зйомки довелося перенести. Втім, деякі дублі вже були відзняті, що наштовхнуло мене на думку спробувати відзняти на першій локації кадри де в кадрі фігурою тільки я один. Власне цим я й зайнявся наступного тижня, коли погода не подавала признаків тревоги.

День 2

Зрозумівши які кадри я зможу відзняти сам, я знову вирушив на першу локацію. Таким чином були відзняті усі окремі кадри з головним героєм в сцені першого діалогу. Не заважаючи на те що погода була не поганою, вона була неспокійною, тобто в одну годину погода могла бути сірою, а вже через декілька хвелин могло світити сонце. Внаслідок цього, в сцені діалогу можна побачити, як в деяких кадрах, де фігурує тільки головний герой, сонце світить яскравіше в порівнянні з аналогічними кадрами в цій сцені.

Основною причиною, через яку я прийняв рішення відзняти деякі кадри сам, стала сцена де головний герой №2 ховається від головного героя один за деревом, коли той перший раз натикається на нього. Цю сцену було би досить незручно знімати в присутності інших, адже вона потребувала ряд емоцій, які мені було би незручно відігрувати коли я розумію, що за моєю чудесною акторською грою спостерігають. Іншими словами, було би крінжово знімати цю сцену знаючи що Ючейн на тебе дивиться. Слава всевишньому мені таки вдалося добре відіграти цю сцену на самоті і в кінцевому результаті вона увійшла в фільм. Це власне і є та сцена, перед записом якої телефон вирішив не працювати.

День 3

Ми мали великі амбіції закінчити зйомки першої частини впродовж третього дня. Коли ми знову прийшли на першу локацію, ми сильно здивувались, адже на місці де ми мали знімали — паслися корови. Цей насправді незначний фактор у вигляді зграї корів змусив у швидкому порядку знайти локацію для наступних зйомок, що послужило перезйомкою деяких моментів, які були мною відзняті раніше. По сценарію нам залишилося відзняти сцену де Ючейн копає собі могилу, подальшу втечу та врешті решт появу головного героя два, якій натикається на головного героя один.

Незважаючи на факт зміни локації — зйомки проходили досить непогано, єдине що трішки не давало спокою це корови. Кожну годину відстать між нами та коровами скорочувалася. В якийсь момент це виглядало як уривок з якогось арт-хаусу де побудова напруження відбулася завдяки коровам, які наче хотіли нагородити нас зі своєї території.

Від частини їм це вдалося, адже сцена погоні повинна була зніматися на раніше визначеній локації, яку в свою чергу зайняли корови. Власне тому зйомки цього моменту перенеслися в інше місце. Внаслідок цього, сцену довелося імпровізувати, що не дуже добре відобразилося на постановці сцени. Через це, було прийняте рішення знімати цю сцену в останній день зйомок.

На фотографії зображено місце де ми мали знімати всю першу частину, місце, яке захопили корови.

Насправді вся ця місцина не була прихильною до нас. У цьому лісі ми також знімали Пересмішника, зйомки якого були одними із найсуворіших зйомк через сильний мороз і ще через низьку дрібних невдач. Ця невезучість також прослідовувавался під час зйомок Чистилища. Тому нами було прийняте рішення більше ніколи не знімати на цій місцевості.

День 4

День пройшов непогано. Єдина складність була в тому, що нам потрібно було знайти нову локацію для зйомки сцени де головний герой №1 махає пістолетом в різні сторони, адже локація на якій було визначено знімати раніше — стерлася з моєї пам’яті, а точніше шлях до неї. З цієї невдачі я зробив умовивід що варто помічати локації на карті, особливо ті на яких ти був один раз і в подальшому думаєш її експлуатувати.

Однак коли ми визначилися з новою локацією для зйомок цієї сцени, ми стрімко почали знімати, власне через маленьку прогалину в обличчі забутої локації, я забув нормально виставити параметри на камері. Через це, в сцені де я махав пістолетом в різні сторони можна побачити пересвіт на обличчі, це пов’язано, як і з жовтневою погодою, яка мала за звичу переходити від нормальної до поганої та навпаки, так і через банальну квапливість.

Незважаючи на деякі складнощі на початку дня, далі все пройшло досить непогано, ми відзняли досить вагому кількість сцен, починаючи від махання пістолетом до вбивства Ючейна, ну і звісно другу зустріч головного героя два із головним героєм один. Втім ми все ж зіткнулися з однієї проблемою.

Сцена вбивства втікача повинна була бути довшою, розраховувався зробити момент пострілу та подальші кадри в слоу мо з різних ракурсів, але через нашу квапливість, спричинену заходом сонця, ми би не встигли реалізувати весь задум як хотілося. Тому, було прийняте рішення зробити навпаки. В результаті постріл супроводжувався рядом швидких перебивок загальною довжиною в 3 секунди.

До цього в мене були побоювання, що слоу мо не буде виглядати так яскраво, як я це собі уявляв, власне інстинкт мене не підвів і зараз я розумію що ця сцена слоу мо справді би виглядала недоречно. Тому якщо у вас є вагання щодо якоїсь сцени, подумайте декілька разів чи ця сцена справді така, яку би ви хотіли бачити.

День 5

Останній день був найдовшим в плані зйомок, нам потрібно було зняти всі нічні сцени що для нас було в новину. В цей день було холодно, туманно і сиро. Почали ми зі сцени погоні, яку мали відзняти ще на третій день, але славнозвісні корови нам завадили. Зйомки сцени погоні пройшли без сюрпризів. Однак через нестабільну погоду можна побачити, що ця сцена, вже в самій короктометрівці, значно відрізняється антуражем від попередніх сцен, що в ідеалі не повинно було трапитися.

Закінчивши зйомки цієї сцени, ми перейшли до зйомок вельми комічної сцени, а саме сцени де головний герой №1 наштовхується на вже мертвого заручника, якій, якщо там подумати є пересмішником у всій цій історії.

Ця сцена народилася завдяки фільму «Неприємності з Гаррі». У фільмі є сцена, як непересічна людина, читаючи книгу, шпортається за труп. Цей момент здався мені дуже кумедним, через що він і з’явився у короткометражному фільмі, як такій собі оммаж до геніального фільму Хічкока. Хочу підкреслити що з цього фільму був взятий тільки момент зі шпортанням.

Закінчивши зйомки цієї сцени та почекавши доки сяде сонце, ми приступили до зйомок усіх нічних сцен, а саме сцени з кулею, діалог, дуель і остання сцена з телефоном. Великою проблемою для нас стала як завжди погода. Крім того, що ми знімали на полі якій охопив туман – було досить холодно. Холод це досить не хороша річ коли мова йде про зйомки, адже на холоді ви радше думайте про те як найскоріше зігрітися. Тому потрібно було взяти себе в руки і спробувати не думати про холод. Від частини нам вдалося це зробити, але коли ми приступили до зйомок фінальних сцен ситуація помаленьку погіршувалася, адже з кожною годиною ставало все холодніше.

При зйомках будь чого завжди потрібно враховувати всі зовнішні фактори, щоб ваша робота від них не постраждала. У моєму випадку постраждало декілька сцен. Основною проблемою став фокус, вночі досить важко розгледіти, які сцени у фокусі, а які ні, особливо коли на камері маленький екран, тому ми орієнтувалися здебільшого на автофокус, якій місцями нас виручав. Також варто було передбачити що в деяких місцях світла буде не достатньо, а при малій кількості світла камера тим більше не може нормально сфокусуватися, а  допоміжне світло яке я взяв створювало білки в кадрі, тому від нього довелося відмовитися. Все ж, на моє здивування, деякі сцени вийшли досить непоганими, та місцями навіть досить атмосферними.

Монтаж

Найдовшим процесом у створенні короткометражного фільму став монтаж. Оскільки зйомки закінчилися наприкінці жовтня, у мене був весь листопад та трішки грудня для повного завершення роботи. Після сортування усіх кадрів, я оприділив які аспекти монтажу будуть робитися в якій тиждень, тобто перший тиждень це чорновик, себто зведення усього до купи, другий звук, третій кольорокорекція, четвертий фінальний монтаж. Також залишив собі тиждень на випадок якщо щось піде не так.

На першому етапі монтажу було важливо виправити всі помилки пов’язані зі зйомкою. Так у мене пішло кілька днів на те щоб стабілізувати кадри, які цього потребують. Причиною сіпання у статичних кадрах став сенсор камери без стабілізації. Тому кожен мікроскопічний рух якій проводився над штативом зображався на дублях у виді сіпання. Крім кадрів з сіпанням, були також рухомі кадри, де самі рухи були уривчасті, що теж треба було виправити. Крім цього попадалися кадри на яких виднівся бруд від об’єктиву — це теж потрібно було виправити.

Сумарно на виправлення помилок було потрачено значно більше часу ніж планувалося, адже в подальших етапах зустрічалися нові помилки та іноді ті помилки які я прогледів на першому етапі. В будь якому випадку перший (сирий) варіант короткометражного був готовим для подальшої експлуатації, тому саме було час перейти до другого етапу — звук.

Основною проблемою зйомки на натурі є мінливість не тільки погоди, а й звуку. Важко передбачити що саме у цей день, у цю годину не будуть літати літаки, швидкість повітря буде стабільною та ніхто не буде проводити робити в зоні 5 км. Найкращим варіантом для уникнення такого типу подразників звуку є направлені бум мікрофони, які переважно використовуються в професійних зйомках. Однак таким мікрофоном на даний момент я не володію, тому при зйомці відео мій мікрофон ловив не тільки мене а й все навколо. Тому деякі склейки відчувалися грубо через різку зміну звуку. Власне через це та через ряд інших описаних мною причин, я вирішив повністю продублювати звук.

Дубляж звуку дав мені можливість задіяти деякі спецефекти, в протилежному випадку це би звучало менш натуральніше, тобто перехід з дубльованого звуку на оригінальний. Загалом, на пошук потрібних мені звуків пішло досить багато часу, а на їхнє редагування в процесі дубляжу ще більше. Проблема була в тому що я не міг використовувати один і той самий звук декілька разів, адже це би  звучало не натурально. Тому для звуків ходьби мені довелося шукати декілька варіантів цього звуку, так само і для звуку запалення сірника. Однак були моменти коли не вдавалося знайти потрібний звук. В такому разі, я власноруч продублював деякі звуки.

Наприклад на дубляж звуків кряхтіння куртки я потратив 3 дні. адже кожного разу звук суттєво відрізнявся від попереднього. Наприклад в моменти коли я присідаю в короткметрівці, мені доводилося так само присідати для дубляжу рухів куртки. Також потрібно враховувати, що мені не з першого разу вдавалося правильно продублювати звук. Тому в процесі дублювання курки моя фізична форма трішки покращилась. Крім звуків куртки були в ручну продубльовані звуки телефону, дихання та звісно повний дубляж голосів, що  забрало немалу кількість часу. Там де мені не вдавалося знайти потрібний звук – брався оригінальний звук.

В процесі монтажу мені доводилося удосконалювати, або добавляти щось до звукової доріжки. Крім звуку потрібно було знаходити саундтреки, що не було складно, адже у мене була заготовлена колекція саундтреків з різноманітних фільмів, тому потрібно було вибрати щось підходяще і правильно підставити саундтреки вже в процесі фінального монтажу. Врешті решт, з усіма потрібними мені матеріалами, проект розрісся до не малих розмірів.

Перед тим як перейти до кольорокорекції, зі мною трапився невеликій інцидент. В один прекрасний день мені прийшов новий кулер до процесора, якій я зразу подався встановлювати. Однак при встановленні кулера, мені довелося зняти відеокарту, тому що як і більшість кулерів до процесора, кріплення у цього кулера було дуже не зручним і потребувало багато простору. Власне в процесі зняття відеокарти, був зачеплений M2 диск, якій знаходиться між процесором та відеокартою. Внаслідок цього пропав файл збереження проекту, а з ним і весь «Віндовс». Тому, мені довелося встановлювати свій старий SSD, на якому був «Віндовс» часів грудня 2019.

Гірко усвідомивши, що проект зник з лиця землі, я подався шукати варіанти реставрації проекту. На той момент в мене була збережена чернетка короктометрівки, яка використовувалася для роботи зі звуком. Використовуючи одну із функцій Davinci, яка дозволяє автоматично порізати відео беручи за основу стрибки контрасту у склейках, я подався знову монтувати короткометражний фільм підставляючи сирі кадри на чернетка. На благо всі кадри були збережені на твердому накопичувачі. На реставрацію проекту, я потратив три дні безперервної роботи.

Наступним та найвищим етапом в монтажі стала кольорокорекція. Потрібно було пофарбувати 164 кадра, до деяких потрібен був індивідуальний підхід, адже через змінність погоди один статичний кадр порізаний на декілька дублів має різну яскравість. Не варто забувати, що деякі сцени знімалися в різні дні. Крім цього в деяких кадрах були виставлені не правильні параметри різкості, через що деякі кадри були пересвічені. Весь цей хаос потрібно було звести до більш менш однакової яскравості та насиченості, що було досить проблематично.

Кольорокорекція річ не проста, тут потрібно дуже ретельно працювати з кольорами, високими та низькими параметрами світла, щоб в кінцевому результаті сцени виглядати не дуже насичено, алей не дуже тьмяно. Однак через те що я просидів над кольорокорекцією більше ніж було потрібно, я почав до абсурду перефарбовувати один і той самий кадр, через те, що один кадр не співпадає з другим, що приводить до дисбалансу в сцені і внаслідок цього може порушити динаміку сцени через значну зміну кольорів, яскравості або насиченості.

Впродовж дивовижного процесу кольорокорекції, я вивів для себе одну формулу: “чим довше дивишся на кадр, тим більше він тебе дратує”. Це відчуття пробудилося в мене через непрофесіоналізм в цій сфері. В  якийсь момент я вирішив знизити параметр насиченості в практично усіх карах, тому що деякі кадри мені здавалися перенасиченими. Коли я закінчив фарбувати короткометрівку, я опублікував її на Ютуб за 6 днів до 12 грудня.

Переглядаючи фільм на телефоні, я одразу помітив що він виглядає надто тьмяно. В паніці я почав перефарбовувати деякі кадри, які мені здалися були практично чорно білими. Знову завантаживши відео-твір на ютуб, я помітив що проблеми з кольорокорекцією не закінчилися. Тому я знову позначив кадри, які були або тьмяними або мали ряд інших проблем. В процесі третього перефарбування вияснилося, що всі кадри в яких я зменшив насиченість стали причиною тьмяності в майже всіх кадрах. Повернувши насиченість на стандартне значення у більшості кадрів та відредагувавши незначні проблеми, я охоче завантажив фінальну версію короткометрівки на ютуб за день до публікації.

Проблему з тьмяністю можна помітити в трейлері, якій я на жаль не мав час поправити. Як один кадр виглядав на трьох різних стадіях можна побачити на картинці нижче.

Сенс

Почати обговорення подвійних сенсів, символів, значень короткометрівки я хочу з вибачення. Впродовж роботи над Чистилищем, я збагнув що такий тип сценарію мені не подобається. Він потребує надто багато як і від глядача, так і від автора. Правильно поставити акценти на моменти, які  щось означають доволі важко, особливо коли їх дуже багато. Такі сценарії можна охарактеризувати словом замудрені. Звісно, це не означає що ніхто не зрозуміє те що ви хотіли сказати, завжди цікаво почути чиюсь адаптацію. Мається на увазі що вся цінність такого типу сторітелінгу зводиться до того, що він має приховані сенси. Це можна порівняти з конструктором лего, де тобі більше приємно не від того що ти зібрав, а те що ти це зібрав. Більшість фільмів Нолана працюють в подібному руслі, де завжди опускається художня цінність сторітелінгу і все зводиться до — “о, я зрозумів”. В подальшому я постараюся відходити від такого типу повісті і працювати в напрямку класичного сторітелінгу.

Обидва головних героїв були з самого початку. В моменті з кулею, може здатися що головний герой №1 телепортувався в минуле, тим самим зруйнував квантові закони космосу і через це головних героїв стало двоє. Насправді не було стрибку у часі, сцена просто обривається. Спочатку ми бачимо події від обличчя головного героя один, потім, в моменті з кулею переключаемся на події з перспективи головного героя два. Таким чином пояснюються деякі моменти, які ми бачили з ракурсу головного героя один.

Ключовою сценою в короктометрівці є звісно ж її фінал, де дається ряд потрібної інформації для кращого усвідомлення подій. Обидва герої грають у гру, яку їм придумав Босс. Суть цієї гри завжди одна, вона полягає в тому щоб заманити другого головного героя до фінальної точки у вигляді кулі, де відбудеться дуель яка вирішить хто буде мати право вести гру наступного разу. Той хто програв буде старатися змінити хід подій не підозрюючи що вже є учасником гри і спробую щось змінити навпаки нічого не змінює і слідкує за правилами гри, гри яку веде головний герой №1. Власне він з самого початку знав, що головний герой №2 проявить себе в якійсь момент, тому він просто терпляче сидів і очікував на його появу, щоб заманити його до кулі, на заручника йому було грубо кажучи байдуже.

Заручник у виконанні Ючейна тісно пов’язаний з попередньою короктометрівкою «Пересмішник», в кінці якої він помирає, тим самим потрапляє в чистилище де стає пересмішником. Він, нічого не підозрюючи, стає інструментом гри, внаслідок якої помирає. Власне в діалозі між заручником і головним героєм можна почути фразу: “ми з тобою зіграємо в одну гру, кінець якої буде для тебе не приємним”. Власне чому ця фраза має подвійне дно можна здогадатися при повторному перегляді короктометрівки, де у вас, як у глядача є стільки інформації, скільки і в головного героя один. Заручник думає що він помре коли закінчить копати могилу, в той час як головний герой знає, що він загине при зовсім інших обставинах.

У вас може виникнути питання звідки головний герой знає все наперед? Справа в тому що він, як і другий головний герой грають у накреслину босом гру приблизно безкінечну кількість раз. Мати можливість вести гру тим самим знаючи усе і є винагорода яка надається тому головному герою, якій виграє в дуелі. Однак чи важливо хто в цій дуелі виграє? Вся ця безвихідність і є основною ідеєю короктометрівки.

Щоб підкреслити безкінечне повторення одного й того самого, я вирішив візуально повторювати деякі кадри, а також два рази використовувати одну сцену, або один кадр щоб власне підкреслити цю ідею. Ідея безкінечного повторення також прослідковується у репліці: «і ось ми з тобою тута, кацапе, стоїмо вже не перший раз. Котимо камінь вічності в бездну невідому для нас». В цій фразі підкреслюється що головний герой №1 знав про головного героя №2, адже перший кликав його кацапом. Безкінечне повторення підкреслюється у вигляді метафори на міф про Сізіфа, якій вічно повторював одну й ту саму дію.

Тонкості гри, а точніше того, як її вів головний герой №1 можна помітити у декількох моментах. По перше, як ви могли здогадатися, телефон не працював як і у першого, так і у другого. Однак головний герой вирішив підіграти та вдати наче телефон працює, щоб головний герой №2 в це повірив. Головний герой №1 не знав точне місцезнаходження головного героя, він міг тільки здогадуватися, тому місцями він просто кружляв з телефоном і наче пробував комусь дзвонити. Власне цей момент з телефоном змінився вже коли телефон перестав працювати через те що кілька разів падав. Планувалося що телефон буде робочим і в моменті де головний герой №1 дивиться на телефон, він мав дивитися на контакт боса. Через те що телефон не працював я вставив закадровий голос, щоб підкреслити про що зараз думає головний герой №1.

До речі в цій сцені є подвійне дно у вигляді репліки: «нє, або той підар знайде мене, або я його». Суть в тому що цю репліку, як нам стало відомо пізніше, чує головний герой №2. Власне він думає що мова йде про пересмішника, якого він перед цим вбив, а головний герой №1, знаючи справжню ціль дану йому босом, знає, що йдеться якраз про головного героя два. Власне тому, коли головний герой №1 знаходить труп пересмішника він точно знає що цей труп поклав туди головний герой №2. Тому, головний герой №1, підігрує щоб головний герой №2 нічого не запідозрив, щоб таким чином вони зустрілися біля кулі. Це власне й підкреслюється словами головного героя один в діалозі між ними, якій сказав: «так само, як ти знав, куди класти тіло, я відчував». Однак, що означає відчував?

Кожного разу, як головний герой №1 відволікається на якийсь шум спричинений головним героєм два, він завжди натикається на слід крові. Ця кров там звісно не просто так — це наслідок попередніх дуелей між головними героями. Ця дуель завжди відбувається вночі перед кулею, нам не ясно в якому саме місці вона відбувається, отже вона може відбувається де завгодно. Правила гри, як нам відомо створював босс. Власне ця концепція підкреслюється в кінці стрічки. Один із головних героїв бере телефон, рука якого в крові. Тому можна дійти до умовиводу, що головний герой відчував куди йти, так само як і другий головний герой через отриманий досвід від передніх дуелей. Можна сказати, що в моментах коли головний герой №1 наштовхується на кров, він дивиться на власну кров.

Власне містичність босса дає картбланш у вигляді пояснень з роду ви не знайте хто він, значить він може бути чим завгодно. Одне ми знаємо точно, він це своєрідний Бог у вигляді сфери, якій спостерігає за створену ним грою. Власне фінальний жест у вигляді піднятого неробочого телефону, символізує повну підданство правилам гри, якщо в правилах написано підняти телефон та сказати готово, значить це потрібно виконати, адже правила не піддаються компромісам. Ця відданість також прослідковується у фінальному діалозі між героями, де головний герой №2 запитав першого, чому він не вбив його раніше, на що той йому відповів: «це не по правилам гри, а правила створював не я». Що в свою чергу підкреслює тотальну, безкінечну безвихідність в яку потрапили герої. Той хто програв в дуелі — прокидається нічого не підозрюючи. Той хто виграв йде зустрічати пересмішника. І так вже безкінечність.

Розповівши вам про основні значення та основну ідею короткометражного фільму «Чистилище», можна перейти до незначних, втім цікавих аспектів короктометрівки. Одним з яких є цигарки.

Неозброєним поглядом можна помітити що в метрі присутньо багато сцен з паливом. Від частини це зроблено заради врегулювання тему, якій рухався би ще швидше, якщо би не було пауз на перекур. Варто також зазначити, що цигарки служили інструментом для відкривання сцен, як наприклад в першій сцені розмови з босом. Так і для закриття сцен, а точніше для переходу на наступну сцену.

Крім цього у цигарок є власний міні сюжет, якій супроводжується певними репліками та сценами. Кожен раз коли головний герой №1 або два відволікається на оприділений шум, у них падає цигарка, по своїй або не по своїй волі. Кульмінацією цієї сюжетної лінії можна побачити в моменті, коли головний герой №1 натикається на другий слід крові, після чого говорить: “…вже другу сіжку через вас проєбав…”. Після чого запалює сіжку і говорить: “на цей раз це буде останній раз”.

Власне остання репліка з цього монологу говорить нам що це останній раз коли головний герой втратить цигарку внаслідок несподіваного шуму. Однак, у цієї репліки також є подвійне дно, адже як ми дізнаємося пізніше – це остання цигарка, яку головний герой №1 закурив. Якщо подивитися ще детальніше, то можна згадати, що саме в цей момент, як головний герой говорить один говорить цю репліку, головний герой №2 кидає свою першу і останню цигарку і йде до головного героя один. Тобто для обох головних героїв цей момент був останнім коли вони палили тютюн.

Обговоривши всі приховані та не дуже сенси короктометрівки, хочеться також підкреслити одну сцену, яка мені дуже подобається в режисерському та візуальному ключі. Мова йде про першу сцену, де заручник копає собі могилу. Ця сцена йде після першого діалогу з заручником.

Починається сцена з лопати, яка стрімко рухається в землю, потім, ми бачимо загальний план зі спини Ючейна, якій стоїть з правого боку екрану, а з лівого боку ми бачимо головного героя один, якій почав діставати цигарки. Після цього кадру йде кадр з середнім планом Ючейна, якій копаючи, подивився на головного героя один, якій якраз запалив собі цигарку. Власне погляд Ючейна переносить нас на наступний кадр, де ми вже бачимо як головний герой запалює цигарку. Після чого дивиться вверх. Власне кадр, де він дивиться вверх, поставлений так само, як другий кадр. Тобто загальним планом, зі спини головного героя, якій знаходиться з правого боку екрану, а отже Ючейн з лівого. Після кадру неба, якій до речі повторюється два рази, ми, через мить переходимо на крупний план обличчя головного героя, якій пожартував над заручником. Відповідь на цю фразу ми також бачимо з крупного плану, але вже Ючейна. Ця сцена закінчується повітряним поцілунком головного героя з середнього плану, якій ми вже зустріли в момент коли головний герой запалював собі цигарку.

У цій сцені є чіткий початок і чіткий кінець. Вона виходить із тих кадрів, планів, які находиться в межах цієї сцени. Там де потрібний крупний, або загальний план, там він є. Всі акценти розставленні правильно. Саме через це я вважаю, що ця сцена вийшла досить непогано.

Підсумовуючи

Короткометражний фільм «Чистилище» є найващим проектом за якій я поки брався. Він, по суті є й найкращою моєю роботою. Звісно, через невеликий досвід в постановці, короткий метр храмає в темпі, а через непрофесіоналізм в монтажі, звукообробоці, акторської гри страждає зовнішній вигляд роботи.

Найголовніше, що я зрозумів при зйомках цієї короктометрівки, це те що я люблю більше ставити сцени, а не зніматися в них. Таким чином мені буде легше вибудовувати темп картини, що як по мені є одним із найголовніших аспектів в режисурі. В цьому ремеслі завжди є і буде головною практика. Так, чим більше ви знімайте, чим більше ви ставите перед собою нові випробування, тим краще ви розумійте як правильно поставити сцену.

Для мене це був важливий досвід і навіть якщо робота не вийшла так як хотілося, я все одно завжди буду любити короткометражний фільм під назвою «Чистилище». За все те, що він мені в результаті дав.

5 5 голосів
Рейтинг статті
Підписатися
Сповістити про
guest
1 Коментар
Старіші
Новіші Найпопулярніші
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
пердон
6 місяців тому

ніхуя собі, в’їбав. оце стіна тексту)

Хочете підтримати проєкт? Це просто!

Не соромтеся, ставайте нашими патреонами оформивши щомісячний платіж. Це допоможе спільноті не тільки триматися на плаву, а й мчати вперед на всіх вітрилах.

Розробка та підтримка — «Олександр Кіншов». З будь-яких питань — manifest.in.ua@gmail.com

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Придбати рекламу

Доброго дня, мене звуть Олександр Кіншов і я відповідаю в спільноті за комунікації. Залиште заявку і я допоможу вам зконтактувати з обраним автором для інтеграції. Також я зможу запропонувати вам альтернативи та пакетні пропозиції. Це безкоштовно, рекламодавець платить тільки за рекламну інтеграцію.

Ви можете зв’язатися зі мною зручним для вас способом:

Або ж залишити заявку і я сам вам напишу.