МаніфестПоп-культураОгляд Shadow of The Colossus

Огляд Shadow of The Colossus

Доволі часто культові ігри кепсько продаються на виході та залишаються відомі вузькому колу поціновувачів. Однак іноді вони повертаються у вигляді ремастерів та римейків, і це непоганий шанс оживити призабуту гру.

Перед нами стара як світ історія про героя, що йде на подвиг заради коханої. Але (ой, лишенько!) кохана вже вмерла, а відродити її може незбагненна всесильна істота Дормін, що вимагає жахливої жертви — вбити 16 колосів, які вештаються проклятими землями не знати скільки часу.

Спершу гра скидається на грецький чи християнський міф, де хитромудрий персонаж дає тягла уособленню стихій. Однак з плином часу все ускладнюється, адже колоси — не зло. І хоч можуть скривдити Вандера, головного героя, роблять це якось вимушено, для самозахисту.

Кожен колос — це здоровенна магічно-механічна жива істота, яка викликає співчуття. Але не вбити їх не можна — у цьому весь трагізм гри.

Сюжет у Shadow of The Colossus — це об’єкт спекуляцій. Прямої розповіді дуже мало. Оточення доволі бідне і його можна трактувати по-різному. Основна історія — коротка і проста, але вшита у якусь глобальну канву, яку можемо лише відчувати, але зрозуміти і переповісти — ні. Просто знаємо, що за межами подій гри було, є і буде ще щось.

Зануренню у процес сприяє мануалізоване керування, яке змушує вас натискати багато кнопок для різних дій. Спершу здається, що це якесь знущання, однак згодом розумієш, що тільки так можна було передати відчуття, що ти дрібний і майже безпорадний юнак, що протистоїть неосяжній силі.

Вандер і справді кволий та незграбний. Коли біжить — часто перечіпляється об каміння, йому важко вилазити на коня, а коли чіпляється за шерсть на спині колоса, то його теліпає, мов прапор над ратушею у буревій. І тим не менше Вандер іде до мети, яка з кожним убитим колосом здається дедалі лиховіснішою та жорстокішою.
Важливо зрозуміти, що бої з колосами — це ні разу не хвацька рубанка в дусі God of War чи Darksiders. Це передусім крутиголовка, під час якої ви маєте розпізнати поведінку колоса, а вони всі неповторні, знайти спосіб дістатися до його тіла, а потім, долаючи спротив істоти, дістатися до вразливих місць на його тілі і подолати велета. Окрім цього і тривалого пересування до місця розправи над гігантом у грі більше немає абсолютно ніяких активностей. У цій лаконічності — уся велич Shadow of The Colossus.

Порожній світ? Так. Покинутий людьми тисячі років тому. Ви не зустрінете жодного НІПа за весь час проходження, вам не відкриють жодної таємниці давнини, не розкажуть додаткових історій. Це просто велетенський простір, де залишилося трохи руїн цивілізації, яка населяла цей край у давнину. Але тим не менш світ Shadow of The Colossus живіший за сраний центр міста у великодні гуляння.
Отам по скелях повзають ящірки, над головою пурхають зграї пташок. На полонині переливається трава, вітер здіймає куряву з кам’янистого краю урвища. Дзюркочуть струмки, тихенько хлюпоче вода об береги ставків, промені палючого сонця лагідно пронизують предковічний ліс, а з екрану аж віє прохолодою печери. Із землі прозирають пам’ятки старовини, призначення яких годі й збагнути, а потім десь із піску виринає черговий колос і в тебе знову гупає в грудях, знову хочеться відчути смак колосальної перемоги.

Римейк Shadow of The Colossus нічого не зіпсував. Атмосфера передана досконало. Тож тепер оригінал сприймається так, наче первинну гру раніше запускали через дуже паскудний фільтр, який зжирав більше половини деталізації моделей і текстур, а тепер гра розкрилася в повну силу і показалася такою, якою була задумана.

Змінилося керування. Його трохи спростили, однак доступна оригінальна розкладка кнопок. Також підправили фізику гри, тож тепер герой трохи краще відчувається і грати загалом зручніше. Також збереження гри тепер більш лояльне до часу гравця ну і на відміну від оригіналу на PS2 гру тепер можна поставити на паузу в будь-яку мить і повернутися до проходження, коли вам зручно.
Зверніть увагу на знятки у цій публікації. Це просто кадри живого рендеру. Чиста графіка гри. Без додаткової обробки. Прямо під час проходження усе отак і виглядає.

Shadow of The Colossus — це один із тих творів мистецтва, що робить існування людства змістовним. Гра нагадує нам, що ми можемо творити прекрасне і кожен може стати співучасником цієї неймовірної містерії.

0 0 голос
Рейтинг статті
Підписатися
Сповістити про
guest
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі

«Маніфест» — це платформа, на якій зібрані усі (ну майже) україномовні Ютуб-канали. Поки що тут виходять лише відео, але в перспективі буде більше контенту різних форматів. Якщо хочете дивитися, а також читати, коментувати й дописувати, не соромтеся, ставайте нашими патреонами! Це допоможе сайту не тільки триматися на плаву, а й мчати вперед на всіх парусах.

Розробка та підтримка — Студія «Омега». З будь-яких питань — manifest.in.ua@gmail.com

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: