Посередність. Рецензія на фільм «Захар Беркут»

Обережно: у тексті присутня нецензурна лексика.

Перші 4 хв — це якійсь сумбурний піздець, просто нарізка кадрів, які походу знімали за один день.

Потім іде перехід, де ми вже бачимо дорослих братів, тільки от тоді сенсу в попередніх сценах немає, адже вони по перше за короткі, а по друге, те саме можна було показати вже коли вони дорослі, по суті ми би і так отримали потрібну нам інформацію.

Всі якісь за дохуя прилизані, якийсь там Олівер Твіст від Діснея виглядав би подібним чином. Діалоги — кліше на кліше. Нам одразу говорять всю потрібну інформацію, від чого вже стає скучновато.

Карпати ахуєнні.

Сука, всі виглядають як персонажі зі скайриму, до пизди романтизовані. Під час розмови Захара Беркута з селянином камера зумить на єбала, при кожному переході/склейці камера починає наново зумити. Ця хуйня туди взагалі не пасує, таке юзають тільки при дуже напружиних моментах, а не на початку фільму.

Їдь бо блять боженька так сказала. А ти тоже їдь, бо блять чом би й ні.

Захар Беркут

Сини такі, полюють, і тут Мирослава з ніхуя появилась, буквально. Cука іде собі так, падає нахуй в яму, під ноги дивись сука. Ну сама сцена в тій печері не погано виглядає, чисто еститично. Сцена з мішкою, весь цей саспенс, надто передбачуваний, а бійка взагалі якась хуня полігонна.

А цей рижий хуй з татухою на єбальнику — чисто вікінг нахуй. До речі не впевнений, але коси в мужиків, в цей час — це чисто скандинавська хуйня. Блять, тільки що придивився до єбала мами синів геніального Захара беркута — єбать вона смерть.

Карпати ахуєнні. Тухля, ахахахахах.

Розмова Мирослави з її батьком — один тотальний сором. Я люблю тебе (до чого це блять?). Продовження цієї хуйні переливається в розмову Максима з Мирославою, яка схожа на якусь роматичну комедію. Власне, фільм надто кладе хуй на розвиток синів геніального Захара Беркута і фокусується на якісь лівій хун, від чого, власне, ці персонажі здаються такими пласкими. Рідкий термінатор нічо так грає.

• Ніхто:
• Захар Беркут: Помолимось.

Тіпа, я розумію, що це треба для розвитку Захара Беркута, але сука, краще один раз показати, ніж сто разів говорити: Бог, помолимося і т.д. Чот батьки занадто швидко полюбили Мирославу і взагалі ця любовна лінія — якась хуйня.

Ахуєнна карпацька гора, яку я бачу третій раз.

Момент, як Мирослава надягає капішон, якось дьоргано змонтований і не в темп з музикою. Блять, вони в натурі більше, як вікінги виглядають, їхній одяг взагалі не співпадає з тим часом.

Йде сцена саспесну, яку можна передбачити, ссилаючись на попередній саспесн, якій був побудований ідентично. Сука, бороди цих пацанів ніби тільки з барбершопу.

Побігли блять, прибігли до монголів, саме так і треба показувати головних антогоністів. Вони могли до цього дати нам якісь маленьки натяки. Наприклад пса дохлого показати, і вже перед зустріччю з монголами показати ще якось мертвого пса, тіпа зробити підводку, яка б символізувала перехід від доброго до злого, а не просто, тьолка вибігла, пацани знайшли Монголів, ну єбать.

Як же вони легко в їхній табір потрапили. Видно, що монголи саме так пів світу завоювали.

Цей чувак, якій привязаний до стовба розуміє, що монгол його не розуміє?

Блять, став монгол з факелом, кричить, підбігає геніальний українець піздить його сокирою. Вони, як NPC їй богу. Абсолютно похуй на смерть мами, в неї екраного часу в фільмі, як у того ведмедя з печери. Знову ж, як зробити смерть мами драматичніше? Можна було показати відносини мами з Миколаєм (чи як його там?). Якісь блять маленький жест, який вона показувала раніше тому синові, або репліку, яку вона йому говорила, повторити ще раз вже в момент її смерті. Звісно, це все дешеві прийоми, але щоб розкрити всіх персонажів правильно, треба заново переписувати сценарій, і ставити акценти на ті місця, які потрібні в подальшому. Цей фільм тоді буде йти години три. Але автори самі захотіли показати цю історію під таким кутом, а не як той самий Леонід Осика, в своїй версії Захара Беркута, де акценти ставилися на зовсім інше.

Ну лідер моголів (Хан), виглядав пізадато, але потім, він почав грати.

Ще якась не зрозуміла хуйня. Хан приходить в табір під ранок, мать приносять в село під вечір, в теорії, ці перебивки мали відбутися в той самий час. Або Хан, мав теж в вечері повернуться в табір, або мати мали хоронити під ранок.

Чому тільки у вікінга з татухою є татуха, а всі решта без тахух, сука?

Ну власне, бійка цих хлопаків, нагадує мені бійку старих дідів, абсолютно не скоординована, погано змонтована і щей непотрібне слоу мо, заєбісь. Зуби — чисто реклама лакалут..

Геніальні Карпацькі крайовиди. Потім, ми бачимо Захара Беркута якій прозрів, або йобнув квасу. Всі його рішення — якась спонтанна хуйня.

Єбать, як моголи щось у цих шлемах бачать. В той час всі знали монгольську? А монголи українську?

Карпацька гора, яку я бачу всьоме. Почався монолог Захара Беркута, якій просто в’єбали, щоб був якісь перехід.

Тіпа, людей вбили монголи → через секунду → нам всім треба об’єднатися і піти на легендарну Карпацьку гору.

Тугар Вовк → бачить дохуя монголів → дістає ніж, геніально блять.

До речі, Тугар Вовк, має кращу аргументацію своїх дій, ніж єбаний Захар Беркут. Тіпа він пішов на сторону Монголів, бо хотів врятувати доньку, яка, в свою чергу, критикує його за це. До речі, цьому Вовку не варто було розповідати, чому він приєднався до монголів, я блять і так це зрозумів, але видно, автори фільму думають, що глядачі цього фільму занадто тупі, тому їм треба все розжовувати. І вся ця розмова між Тугаром і Мирославою, поставленна досить хуйово, тіпа вони всю цю сцену просто на «хендікам» зняли і так: йой, най буде. Походу цей німий хуй — єдиний нормальний персонаж. Звідки цей єбаний Вовк знає монгольску?

Блять, ще година…

В цьому фільмі чось все занадто швидко відбувається, з одного екшену в інший. Якби це ще було поставлено і змонтовано нормально, то це ще було би терпимо, а так — це якась каша, а не фільм. Блять музика взагалі не в тему.

— Годі! Боронімося разом!
— Ок.

Якщо знімати бійки з «хендікаму», то це ще не означає, що бійка буде виглядати епічно. Якщо вона поставлена хуйово її вже нічого не врятує. Другого сина, без косички, Іван звати, ок.

СУКА СИНУ НЕ ПЛАЧ БЛЯТЬ Я ТУТ НАХУЙ ПОМИРАЮ НАХУЙ.

Захар Беркут

Його смерть, до речі, досить не погана (що?).

Батько — зрадник. Ммм… Далі якась єбана нудота починається. О! Захара Беркута знову прозріло. Я звісно все розумію, міфологія, вся хуйня, але ці моменти прозріння — єбана халтура.

Ознака лінивосі сцераристів, все що відбувається в фільмі — має послідовність.

• Крайовиди карпат — перехід на насупу сцену.
• Прозріння Захара Беркут — просунення сюжету.
• Бійка → потрібна інформація → бійка.

Власне, сама бійка — це єбаний стид, як і всі попередні. А ще перед тим, Мирослава з Максимом поєбались.

Сука Захар Беркут в цьому фільмі майже нічого з себе не представляє, просто єбанутий дід якісь, який говорить, що його синам треба робити, після прозріння.

Блять, кліше з дитиною, яку всі забули, і помічають в останній момент. Хоча, чому я дивуюсь вже?

Сука йобане непотрібне слоумо, його там троха задохуя і трохи в непотрібні моменти. Тіпа, там хуй з коня впав, зате під слоумо.

Графіка почала сильно різати очі в моменті повалу скелі. До цього вона різала очі, коли цю скелю перший раз показали. Потік графіки мені у єбало. Хан з Вовком почули воду і побігли купатися, взагалі цей момент хуйово виглядає.

Сука кінцівка блять.

Цей фільм, під назвою «хуйня», взагалі не співпадає з оргіналом: як з книгою так і з фільмом (якщо автори його бачили). Суть в тому, що в оргіналі, Захар Беркут віддав свого сина Хану, щоб той не йшов на його землі. Захар Беркут — людина не добра, а мудра, він думав про свій народ, заради якого, він готовий піти на все. Сука, там у того Миколая, чи як його там, взагалі шансів не було вижити (в оригіналі). Настільки злилої кінцівки, я вже блять давно не бачив, йобана в рот сука. Нє, ну хуй покласти на оргінал і зробити таку посередність – це ще треба вміти.

4/10

Автор: Highmess. Під редакцією Олександра Кіншова.