«Вірно» у значенні «правильно»
Остап Українець розповів про те, що слово «вірно» у значенні «правильно» — не калька з російської.
Причин декілька:
- По-перше, це слово існувало в руській (староукраїнській) мові саме в цьому значенні.
- По-друге, в українській мові є абсолютно питомі похідні від цього слова, на кшталт «перевіряти», «звіряти», «завіряти» тощо. І жодне з цих похідних не має семантики подружньої вірности, там виключно семантика коректности, тобто відповідности стандарту чи істині.
- По-третє, ідентичний корінь є в авестійській, ґотській, ірландській, буквально всіх германських і всіх романських мовах (ав. var-, ос. urnyn, гот. wērjan, дісл. vár, двн. wâra, свн. wār, нвн. wahr, лат. vērus, ірл. fir і так ще десятки мов). Корінь вір- сягає праіндоєвропейського кореня *uēr-. Цей корінь означає «справжній», а його коґнати практично в усіх мовах мають саме семантику коректности, як і, чорт забирай, українське слово “віра», котре, як не дивно, етимологічно означає «впевненість, переконаність у правильності». Власне кажучи, в конфесійному стилі слово «вірний» має значення «послідовник конкретної догматики», бо — сюрприз! — кожна релігія вважає своє вчення *правильним*. Але, звісно, при цьому при всьому слово «вірно” ми калькували з російської, бо пішло порівняльно-історичне мовознавство в сраку.
Вважати присутню в українській мові спільнослов’янську лексику калькою з російської — це калька з російської. Пропаганди. Чому більшість українських філологів так бояться омонімії — я не знаю. Можливо, омоніми дражнили їх в дитинстві. Але фактичних підстав під трактуванням слова «вірно, вірний» у значенні «правильно, правильний» як кальки з російської, запозичення чи матері його ковіньки в українській мові немає.
Остап Українець
Насправді, тривожним дзвіночком для «калькування» цього слова мало би бути ще існування в українській дієслова «вірити», але то вже деталі.
