Муркочемо про книги. Мінірецензії на прочитане
Стислі відгуки про книжки, на які виходить знайти час… час від часу.
Фредерік Бакман «Тривожні люди»
«Тривожні люди» шведського письменника Фредеріка Бакмана — хороша книга для того, аби усміхатися, читаючи; будувати теорії, щоб відгадати, хто ж таки зловмисник і які його мотиви; хороша книга, щоб згадати, наскільки різноманітні люди довкола.
За сюжетом, через певний збіг обставин грабіжник банку опиняється у квартирі, де не з власної волі берез заручників. Але їхня балаканина перевертає все з ніг на голову й здається, що в заручниках опинився саме він. В одній квартирі опинилися одружені лесбійки, одна з яких от-от народить, подружня пара на межі розлучення, старенька, яка тільки й говорить про свого чоловіка, багата пані, що гидує навіть присідати на диван у такому місці, й чоловік… у костюмі кролика!
Сторінка за сторінкою ми знайомимося ближче з ними, їмо піццу, випиваємо вина, сміємося й подекуди плачемо.
Хороший варіант, аби розслабитися на вихідних чи відволіктися перед сном.
Дон Делілло «Зеро К»
Сюжет «Зеро К» американського письменника Дона Делілло, який подають книгарні, інтригує. Нам обіцяють оповідь про мільярдера й інвестора проєкту майбутнього — науковці, проповідники, філософи створюють нове поселення. Вже сьогодні людей заморожують, аби згодом вони прокинулися у світі, де немає хвороб. Дуржина мільярдера смертельно хвора, тож його мотив зрозумілий. А от син мільярдера незадоволений проєктом. Тим паче його батько хоче вкоротити собі віку, хоча цілком здоровий (мільярдер прагне прокинутися в майбутньому разом з дружиною).
Й очікування від такого сюжету просто не збігаються з тим, що дає автор. Проєкт не описують детально. Чому мільярдер та інші багатії вирішили, що він реалістичний, незрозуміло. В оповіданні складно зорієнтуватися, про який відтинок часу мова на конкретній сторінці. Передісторія майже всіх героїв нерозкрита. Та й стиль письма далекий від легкого для сприйняття — «ковзати» рядками не виходить.
Словом, класика розчарування через схему «очікування — реальність».
Роберт Зітелар «Ціле життя»
«Ціле життя» австрійця Роберта Зітелара — легке чтиво для тих, хто полюбляє неспішну оповідь про буденність як вона є. Тут немає героїв, які закохують у себе гучними фразами, немає бурхливих емоцій чи науково-фантастичних відкриттів.
Але коли ти зачитуєшся і, здається, можеш пливти за течією разом з героєм, автор скидає, наче снігову брилу просто перед носом, раптові події: загибель тварини, поховання відірваної кінцівки чи схід лавини. І з гіпнотичного стану, попри небажання, доводиться виходити. Власне, як і в житті, коли скидається, ніби нарешті знайшлася вузенька доріжка, що веде правильним шляхом.