Ігри року. Від Bugsnax до Assassin’s Creed Valhalla
Щороку я підбиваю підсумки свого грання. Це допомагає мені краще зрозуміти свої помилки у виборі ігор і далі приймати кращі рішення для отримання більшої насолоди від ігор.
Отож цього року я зіграв на всіх платформах у 46 ігор. З них: до кінця пройшов 31-у гру; 12 залишив, коли награвся (ігри сервіси, мережеві ігри, просто ігри з надлишком контенту) і 3 гри виявилися просто неприйнятними для мене — це Earthlock, Doom 3 і Sackboy A big Adventure. Це краще, ніж минулого року. А отже я рухаюся у правильному напрямку.
Нових ігор, які вийшли цього року, було лише 15. Це менше, ніж торік. Платоспроможність упала, очевидно.
А тепер номінації! У моєму особистому топі немає абсолютної гри року. Я не вірю в існування чогось абсолютного. Але я виділив кілька ігор, кожна з яких особлива по-своєму і поясню чому. І тут тільки ті ігри, в які я грав. І ці ігри не обов’язково мають подобатися вам.
Відкриття року — Bugsnax
Від цієї гри не очікував нічого і не збирався у неї грати. Але через PS Plus спробував і відкрив дивовижний сценарій, багатющу ігрову механіку і химерний світ, який було приємно досліджувати.
Ностальгія року — Astro’s Playroom
Також це перший справжній некст-ґеновий ексклюзив. Ця гра подарувала відчуття фантомної ностальгії за пристроями PlayStation яких у мене ніколи не було. Також це сучасний 3D-платформер, який може пройти будь-хто. І тут уже використовуються усі можливості нового покоління, крім графіки. Я не знаю іншої такої ж гри, яка би дарувала відчуття походу в музей. Nintendo варто скопіювати цю гру.
Віртуальність року — Iron Man VR
Цього року було чимало проєктів для VR та найбільше вражень подарував Iron Man VR. Не передати, що я відчув, коли вперше злетів угору на пляжі біля маєтку Тоні Старка. Повітряні боїв екзоскелеті в реальному часі з урахуванням купи просторових параметрів — це фантастика доступна усім. Таких переживань цього року мені не дарувала жодна інша гра.
Феномен року — Animal Crossing
Можливо, тут слід було згадати Among Us. Але я не грав у неї. А ось Animal Crossing жахає своєю влучністю. Гра не нова, вона продовжує ідеї попередніх частин, проте жодна з ігор не виходила в світ, який би через пандемію був роздрочений саме на такі розваги. Це феноменально! Ми всією сім’єю побували на острові, не виходячи з дому. І досі іноді туди зазираємо, хоч уже не граємо активно у Animal Crossing.
Соціалізація року — Warframe
Ця гра вийшла багато років тому, але вона продовжує доповнюватися новим контентом кілька разів на рік. І у 2020-му вона подарувала мені найбільше знайомств із новими людьми і сприяла спілкуванню. Ми досі активно рубаємося на планетах далекого майбутнього і допомагаємо одне одному розібратися у нюансах цієї надзвичайно складної MMO TPS.
Медіатор року — The Last of Us Part II
Ця гра зачепила чимало струн моєї душі. Я хвилювався майже так само сильно, як під час Death Stranding. Я бачив, як автор спілкується зі мною і розумів, що хоче сказати. Мене лякала передбачуваність подій, як лякає наближення до очевидного падіння на американських гірках і я злітав над ґеймпадом, коли гра відпускала мене від негативу. Ця історія помсти зробила мене кращим.
Не відпускає року — Assassin’s Creed Valhalla
Вальгалочка задовбала. Вона велетенська. Як три Відьмаки укупі, але не така порожня. Вона значно більша за попередні дві частини серії. І за розмірами світу, і за сюжетною наповненістю. Саме через обсяги Вальгалочки на початку нового покоління у мене нагромадився беклоґ. І я не можу її облишити, бо мені досі цікаво, хоча мозок давно прагне нових механік, лаштунків і сюжетів.
Як би хто не скиглив, але 2020-й був найкращим роком у моєму житті. І гравецькому, і взагалі. А 2021-й буде ще кращий, бо там нас чекає багато нових вражень.